Брамс Йоганес

Біографія

   Йоганес Брамс (нім. Johannes Brahms 7 травня 1833 — 3 квітня 1897) — німецький композитор, піаніст, диригент.
Народився в родині контрабасиста. Навчався музиці в батька, потім в Е. Марксена. Відчуваючи потребу, працював тапером, давав приватні уроки. Одночасно інтенсивно писав музику, але більшість ранніх творів пізніше знищив. У віці 20 років разом з угорським скрипалем Е. Ременьї зробив концертну поїздку, під час якої познайомився з Ф. Лістом, Й. Йоахимом і Р. Шуманом, який в 1853 на сторінках журналу "Neue Zeitschrift fu"r Musik" (Mainz) привітав талант композитора. В 1862 переїхав у Відень, де успішно виступав як піаніст, пізніше і як хоровий диригент у Співочій капелі й Суспільстві друзів музики. У середині 70-х рр. Брамс цілком присвячує себе творчої діяльності, виступає з виконанням своєї музики як диригент і піаніст, багато подорожує.
За обставин боротьби прихильників Ф.Ліста й Р.Вагнера (веймарська школа) і послідовників Ф. Мендельсона й Р. Шумана (лейпцігська школа), не примкнувши до жодного з цих напрямків, Брамс глибоко й послідовно розвивав класичні традиції, які збагатив романтичним змістом. Музика Брамса оспівує свободу особистості, моральну стійкість, мужність, перейнята поривчастістю, бунтівливістю, трепетним ліризмом. Імпровізаційний склад поєднується в ній зі строгою логікою розвитку.
Музична спадщина композитора велика й охоплює багато жанрів (за винятком опери). 4 симфонії Брамса, з яких особливо виділяється остання, - одне з вищих досягнень симфонізму 2-ї половини 19 століття. Слідом за Л.Бетховеном і Ф.Шубертом Брамс розумів циклічну композицію симфонії як інструментальну драму, частини якої об'єднані певною поетичною ідеєю. За художньою значимістю поруч з симфоніями Брамса стоять його інструментальні концерти, трактовані як симфонії із солюючими інструментами. Скрипковий концерт Брамса (1878) належить до числа найпопулярніших творів цього жанру. Великою популярністю користується також 2-й фортепіанний концерт (1881). З вокально-оркестрових творів Брамса найбільш значний "Німецький реквієм" (1868) з його епічним розмахом і проникливою лірикою.
Різноманітна вокальна музика Брамса, видне місце в якій займають обробки народних пісень. Твори камерно-інструментального жанру відносяться переважно до раннього (1-е фортепіанне тріо, фортепіанний квінтет й ін.) і до пізнього періодів життя Брамса, для цих творів характерне посилення героїко-епічних рис і одночасно суб'єктивно-лірична спрямованість (2-е й 3-є фортепіанне тріо, сонати для скрипки й для віолончелі з фортепіано й ін.). Фортепіанні твори Брамса відрізняються контрапунктично розвинутою фактурою, тонкою мотивною розробкою. Почавши із сонат, Брамс надалі писав для фортепіано головним чином мініатюри. У фортепіанних вальсах й "Угорських танцях" проявилося захоплення Брамса угорським фольклором. В останній період творчості Брамс створив фортепіанні твори камерного плану (інтермецо, капричіо).

Твори

← Повернутиcя до списку авторів