Лопатинський Ярослав

Біографія

Народився Ярослав Лопатинський 19 серпня 1871 р. в м. Долині на Станіславівщині (тепер Івано-Франківська обл.) в сім'ї священика. Мати була доброю піаністкою, і в їхньому домі часто звучала музика. Початкову освіту Ярослав здобув у львівській школі, згодом він вчиться у Львівській німецькій гімназії. Мріючи стати професійним музикантом, приватно вчиться грі на фортепіано. Однак професія музиканта в тогочасній Галичині вважалася несерйозною і ненадійною, тому після закінчення гімназії Я. Лопатинський вступає на медичний факультет Віденського університету і через сім років одержує звання лікаря широкого профілю ("доктора всіх медичних наук"). У 1898 р. "доктор всіх медичних наук" повертається на батьківщину, щоб присвятити себе лікарській практиці. Спочатку Я. Лопатинський працює міським лікарем у Поморянах, пізніше – окружним лікарем в селі Гологори. До своїх обов'язків він ставився надзвичайно сумлінно, за що люди були йому безмежно вдячні. Хоч вільного часу для музики було обмаль, Я. Лопатинський в той період (1898-1914) написав багато творів. Це – фортепіанні мініатюри (вальси, мазурки, галопи), романси на слова Т. Шевченка, Л. Українки, П. Грабовського, І. Франка, П. Карманського, О. Олеся, В. Пачовського, О. Пушкіна, оперу "Еней на мандрівці". Під час І світової війни, коли російські війська вступили в Галичину, Я. Лопатинський працював у військовому госпіталі, в 1915 р. разом з госпіталем був евакуйований до Києва, де пробув до 1923 р. У Києві він працював над оперою "Казка скал" за власним лібрето. Повернувшись в Гологори, Я. Лопатинський одружується з Корнелією Лесняк. Через кілька років його почали переслідувати нещастя. Смерть матері, а невдовзі – смерть дев'ятирічного сина спричинили тривалу депресію. Останні роки композитор нічого не писав, часто хворів. Помер Ярослав Лопатинський 14 січня 1936 р., похований в Гологорах. У своїй творчості Я. Лопатинський звертався до різних жанрів. В його доробку є опери, музичні комедії, інструментальна і хорова музика, але найбільшу цінність становлять солоспіви (всього їх близько 100). Станіслав Людкевич вважав, що недостатня професійна підготовка не дала можливості Я. Лопатинському розкрити свій талант у великих вокально-симфонічних композиціях, але зазначав, що завдяки своїм пісням він зайняв гідне місце в українській музиці. У вокальній творчості композитор зумів піднятись над тогочасним домашнім музикуванням і вивести жанр галицького романсу поза його вузькі межі. У своїх солоспівах автор звертається до різноманітних тем і настроїв. Веселий гумор жанрових картинок з народного побуту ("Як я був молодий", "Горішки") образи, перейняті радістю життя ("О пісне, яка ти прекрасна", "Ах, скільки струн в душі дзвенить") виступають паралельно з настроями спокійної споглядальності, елегійного суму, меланхолії, самотності, інколи в них бачимо драматизм, що переростає в палкий протест проти соціальної несправедливості ("Моя думо", "Горить моє серце", "Надія"). У солоспівах найповніше розкрилося обдарування Я. Лопатинського. Ще за життя автора їх виконували не тільки аматори, але й професійні співаки, в тому числі С. Крушельницька, О. Бандрівська, М. Сабат-Свірська, І. Синенька-Іваницька, Р. Прокопович-Орленко. Зусиллями професора Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка Мирослави Олександрівни Логойди було підготовлено до видання дві збірки солоспівів композитора, які охоплюють 42 твори (вийшли протягом 1999-2000 рр.). Публікація вокальної лірики Ярослава Лопатинського стала важливим кроком на шляху популяризації його пісенного доробку, кращі зразки якого гідні того, щоб звучати з широкої концертної естради.

Твори

← Повернутиcя до списку авторів