Вериківський Михайло

Біографія

   Михайло Іванович Вериківський (8 листопада 1896, місто Кременець, нині Тернопільської області — 14 червня 1962, Київ) — український композитор, педагог, диригент, фолькло¬рист, му¬зично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1944). Професор (1946). Батько Ірини Вериківської.
Із дитинства перебував в атмосфері любові й поваги до рідної народної пісні, що вплинуло на його музичну творчість. Закінчивши початкову школу, Вериківський вступив до міського училища і був прийнятий до архієрейського хору. Здобуття музичної освіти продовжував у Кременецькому комерційному училищі (1912—1914 р.р.), де навчався грі на музичних інструментах. Михайло Вериківський керував хором і оркестром народних інструментів, грав у симфонічному оркестрі училища, навчався грі на віолончелі, фортепіано та робив перші композиторські спроби — створював фортепіанні прелюдії й романси. Із цими юнацькими творами Вериківський 1914 р. вступив до Київської консерваторії.
Від 1922 викладав у Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка та Київській консервато¬рії (до 1960, з пе¬рервою 1941—1944; від 1946 — її професор).
1920 — керівник Українського національного хору; 1921—1928 — співзасновник, член правління і голова Товариства ім. М. Леонтовича (керівник хору-студії при ньому); 1928—1930 — голова президії та завідувач науково-творчим відділом Всеукраїнського товариства революційних музикантів.
1926—1928 — диригент Київського, 1928—1935 — Харківського театрів опери та балету. 1940 — керівник Державної капели «Думка», 1950—1958 — науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.

Твори

← Повернутиcя до списку авторів