Гори гори (Я люблю волю, простір, далечінь)

Пластунська пісня

Я люблю волю, простір, далечінь,
Бо я бурлак з далеких поколінь,
В одному місці я не можу жить,
Піти у мандри все мене кортить.
Як заблищить лиш сонце в небесах,
Як зашумить вітрець по деревах,
У жилах кров моя аж закипить,
Піти у мандри все мене кортить.

ПРИСПІВ
Гори, гори життя бурлацькеє,
Життя байдуже, ах, юнацькеє,
Царить над нами сила власная,
Понад усе любов прекрасная.

Мене не страшить буря ані грім,
Просторий світ - то є для мене дім,
Я мандрував по горах, долинах,
Голубе небо - то для мене дах.
Мене не страшить море, океан,
Мене не спинить навіть ураган,
До невигод всіляких я привик,
Моє знам'я - подертий черевик.

ПРИСПіВ

← Повернутиcя в каталог