Волошки
Слова: Ярослав Ткачівський
Пригадай собі волошки, наші квіти,
Як волосся тобі ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезив ранок,│ 2
Все минуло, промайнуло мов в тумані. │
Все минуло, промайнуло, мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки,
Як знайшла собі ти пару, я не проти,│ 2
Та навіщо на весілля мене просиш. │
Я прийду, мов не болить мене нітрошки,
І в дарунок принесу тобі волошки,
Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози,│ 2
Вже між нами заметілі і морози. │
Йдеш заплакана до шлюбу, віє вітер,
Він за мене тобі ніжно сльози витер,
А як будуть синьоокі в тебе діти, │ 2
Пригадай собі волошки, наші квіти. │
